розгін

-го́ну, ч.

1) Дія за знач. розігнати, розганяти 1).

2) Рух з постійно збільшуваною швидкістю. || Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху. || Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Набирати розгону.

••

З розго́ну — а) на повній швидкості; б) щосили.

3) Відстань від одного пункту до іншого.

4) спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.

5) спец. Послідовна повторна перегонка рідини, сумішей. Розгін мастил.

••

У (в) розгі́н — від середини до країв.

У (в) розго́ні (розго́нах) хто, що — хто-, що-небудь посланий, відряджений кудись.